Сегодня я расскажу вам, братишки и сестренки, об одном из самых безумных дней моей жизни. В этот день я решил попробовать на вкус настоящую галлюциногенную закладку - ЛСД 25.
Все началось около недели назад, когда я впервые услышал про этот новый шмот. Мой приятель, парень с репутацией по-настоящему крутого наркомана, сказал, что ЛСД - это новая штука, которую все пацаны сейчас кайфуют. Меня слова подлили изнутри, и я понял, что хочу попасть в эту тему.
Я задумался, как бы мне достать эту закладку, и буду честен, у меня была только одна мысль - двинуться в масштабную назревающую гавань, чтобы найти эту головокружительную штуку.
Так что, вы знаете, нашел я круглого пацана, который был известен своими сбытами закладок. Встретились мы на углу, сделали обмен - деньги на счету, закладки в моем кармане. Я чувствовал, как адреналин начинает гореть в моих венах, потому что я знал, что сегодня будет настоящий кайф.
Подъему моего настроения способствовало и то, что сегодня был мой день рождения. Я решил сделать его по-настоящему крутым! Я звонил своим приятелям, чтобы они пришли на вечеринку. Мне было все равно, платные ли гости или нет, главное, чтобы все были готовы закатить настоящий адреналиновый фест.
И, блядь, я неожиданно агрился на своего друга, который просто пришел в бомжатнике и шмыгал свой гашик. Я был в кайфе и не хотел разрушать свой настроение. Но, блядь, на этом месте я подумал: "Да пиздец, это мой день рождения, и я не буду допускать, чтобы кто-то портил мой кайф!"
Ко времени, когда мои друзья пришли на вечеринку, я уже взял одну закладку ЛСД. Я приготовил маленький столик с красивой скатертью, на который положил закладку и несколько таблеток экстази.
Вечеринка началась, и я чувствовал, как эти колбасные таблетки начали действовать в моем организме. Все вокруг начало пульсировать и сверкать, словно я попал в центр взрывающейся звезды. Люди танцевали, смеялись и радовались жизни, и я был в самом эпицентре этой безумной грандиозности.
Я стоял на столе, смотря на всех сверху вниз, и пытался сосредоточиться на красочных красках, разливающихся по всем углам комнаты. Это был настоящий хаос, но я был в своей вселенной, где время и пространство сливались в одно.
Я продолжал попивать свою бутылку пива, чтобы добавить пламени в этот безумный танец жизни. И гердос, который я запасся для себя, ждал своего момента. Я знал, что когда эффект ЛСД начнет спадать, героин подарит мне покой и гармонию.
Но не все было так радужно. Вдруг, за этим адреналином и кайфом я заметил, что кто-то пытается шмыгнуть мою закладку с этого столика. Мой кайф мгновенно сменился агрессией. Я начал кричать и ругаться, я не мог поверить, что кто-то позволит себе такое циничное действие!
Мои друзья успокоили меня, и я решил отвлечься от этого исчезнувшего куска радости. Вместо этого я положил гердос на стол и пошел поговорить с людьми. Я хотел узнать, что они чувствуют в этот момент, и поделиться своей эйфорией.
В тот момент я по-настоящему понял, что эти закладки и наркотики - они все-таки не самое главное в жизни. Самое главное - это чувствовать себя живым и находиться в кайфе, будь то с друзьями или даже в одиночестве. Это был день, когда я попробовал ЛСД, отпраздновал его в кайф и понял, что для настоящего счастья необходимо находиться в состоянии эйфории каждый день. Ищите кайф и позитив в каждом дне, и тогда жизнь станет настоящим путешествием. Ведь, даже если мы попадаем куда-то не туда, всегда есть шанс снова двинуться вперед и открыть новые горизонты.
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.